Що таке ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ: пояснюємо просто

Інсулінорезистентність — слово довге й лякаюче, особливо якщо його вперше почув чоловік, який начебто просто хотів перевірити рівень цукру. Але за цим терміном стоїть цілком реальний і досить поширений стан. Більше того, воно може роками ніяк не проявляти себе, зате в якийсь момент вистрілює — і веде до діабету 2 типу. А іноді й до інших проблем, які начебто взагалі не пов’язані з цукром. Або, на перший погляд, не пов’язані.

Розберемося: інсулінорезистентність — що це, звідки береться, як її помітити, і чому важливо не зволікати з аналізами.

Інсулін працює. Просто не так, як має

Почати варто просто: інсулін – це гормон, який виробляється в підшлунковій залозі. Він допомагає глюкозі (тобто цукру з їжі) потрапляти з крові в клітини, щоб там вона перетворювалася на енергію. Без інсуліну – ніяк. Без нього глюкоза просто «застряє» у крові, а клітини залишаються голодними.

Тепер уявімо, що інсулін є, і навіть у достатній кількості, але клітини його не чують. Начебто зачинили двері і не реагують. Підшлункова намагається викидає все більше і більше інсуліну, але ефекту мало. Це і є інсулінорезистентністю: стан, при якому організм втрачає чутливість до власного інсуліну.

Чому це важливо? Зв’язок із діабетом і не тільки

Зв’язок із діабетом тут прямий. Коли інсуліну вже не вистачає, щоб проломити опір клітин, рівень глюкози починає зростати. Спершу повільно. Потім — стабільно вище за норму. І якщо нічого не змінювати, може розвинутись цукровий діабет 2 типу.

Але справа не лише у діабеті. Інсулінорезистентність часто йде у зв’язці із зайвою вагою, гіпертонією, порушенням ліпідного обміну (підвищений холестерин та тригліцериди). Все це разом називається метаболічним синдромом і він значно підвищує ризики інфаркту, інсульту, проблем з печінкою.

Як зрозуміти, що щось не таке?

Ось у цьому криється складність. Інсулінорезистентність може ніяк не проявляти себе роками. Немає болю, немає явних симптомів, все начебто нормально. Іноді з’являються:

• хронічна втома після їди;
• потяг до солодкого та вуглеводів;
• набір ваги, особливо у животі;
• стрибки настрою;
• сонливість вдень.

Але ці ознаки надто розмиті, легко списуються на стрес, роботу чи вік. Тому ключовим моментом стають аналізи.

Які аналізи потрібні, щоб зрозуміти ситуацію

Стандартний аналіз цукру натще – це тільки вершина айсберга. Щоб виявити саме інсулінорезистентність, потрібні більш специфічні тести.

1. Інсулін натще.
Здається разом із глюкозою. Показує, скільки інсуліну виробляє організм за нормального рівня цукру.

2. Глюкоза натще.
Оцінює вихідний рівень цукру на крові. Важливо здавати аналіз після 8-12 годин голодування.

3. Індекс HOMA-IR.
Обчислюється за формулою: (глюкоза х інсулін)/22,5. Показник вище 2,5–3 може говорити про наявність інсулінорезистентності.

4. Глікований гемоглобін.
Вказує, який був середній рівень цукру в крові за останні 2-3 місяці.

Якщо є зайва вага, порушення циклу у жінок, проблеми з тиском чи родом був діабет — аналізи на інсулін варто здавати, навіть якщо глюкоза «начебто в нормі».

Основні причини інсулінорезистентності

Тут важливо розуміти: інсулінорезистентність — це не вирок, а й не випадковість.

Ключові причини:

• надлишок жирової тканини, особливо в ділянці талії;
• малорухливий спосіб життя;
• надлишок простих вуглеводів у раціоні;
• хронічний стрес;
• недосипання;
• гормональні збої (наприклад, синдром полікістозних яєчників у жінок).

Є й спадковий фактор — якщо у когось із близьких родичів був діабет 2 типу, ризик зростає. Але це все ще не означає, що хвороба неминуча. Важливі звички та спосіб життя.

Що робити, якщо вже поставили діагноз

Панікувати – ні. Прийняти всерйоз – так.

Якщо лікар підтвердив інсулінорезистентність, завдання переломити ситуацію до того, як вона перейде в діабет. Лікування майже завжди починається з немедикаментозних заходів:

• зниження ваги хоча б на 5-10% від поточної;
• фізична активність – регулярна, помірна, але обов’язкова;
• корекція харчування: відмова від швидких вуглеводів; перегляд порцій;
• нормалізація сну та зниження стресу.

Іноді призначають препарати на кшталт метформіну, але лікар може визначити, коли вони дійсно потрібні.

Інсулінорезистентність – це попередження, а не вирок. Це шанс взяти під контроль ситуацію до того, як виникнуть незворотні зміни. Зв’язок із діабетом очевидний, але все ще є можливість уникнути його, якщо вчасно пройти обстеження та змінити курс.

Так, аналізи можуть здатися зайвими. Але якось вони можуть зіграти вирішальну роль.