Діабет та стрес: як емоції запускають збій

Один із найбільш недооцінених тригерів стрибків глюкози у людей з діабетом – це стрес. Не їжа, не фізична активність, а саме емоційне напруження, тривога, хронічне роздратування. І справа тут не в «нерви ні до біса», а в хімії.

Гормони, які виробляються у відповідь на стрес, безпосередньо втручаються в роботу обміну речовин. І якщо людина з цукровим діабетом не враховує цей фактор, то контроль за рівнем цукру стає ілюзією.

Стрес та діабет: де зв’язок?

Щоб зрозуміти, як емоції і цукор пов’язані, треба поглянути на біохімію. Коли організм стикається зі стресом – байдуже, чи це термінова робота, чи погані новини, чи навіть гучна суперечка – надниркові залози викидають у кров гормони: кортизол, адреналін, норадреналін.

Кортизол – ключовий гравець. Він підвищує рівень глюкози, бо організм «думає», що йому терміново потрібна енергія, щоб впоратися із загрозою. У здорової людини це тимчасовий стан. У діабетика – джерело серйозних коливань цукру, особливо якщо стрес затяжний.

Тобто, по суті, хронічний стрес = хронічний підйом глюкози.

Що відбувається в організмі під час стресу

Гормони і цукор – зв’язка, про яку часто забувають. А тим часом в організмі відбувається таке:

Підвищується рівень кортизолу – глюкоза виходить із печінки в кров.
Знижується чутливість тканин до інсуліну.
Може посилитися апетит, особливо на солодке або жирне – організм потребує «швидкої енергії».
Порушується сон, а це ще один фактор зростання цукру.

Виходить замкнене коло: стрес → зростання цукру → роздратування і тривога від поганих показників → знову стрес.

Що говорить психосоматика

Психосоматика діабету – окремий пласт. Деякі дослідники та лікарі (включно з тими, хто працює з поведінковою терапією) вказують, що в частини пацієнтів діабет розвивається на тлі тривалого пригніченого стресу, емоційного вигорання, пережитої травми.

Важливо: психосоматика не скасовує фізіологію. Ніхто не каже, що діабет – «у голові». Але ігнорувати зв’язок емоцій і тіла – теж шлях у нікуди.

Спостереження показують, що в людей, які проходять психотерапію паралельно з лікуванням діабету, рідше трапляються різкі стрибки цукру. А в декого навіть знижується потреба в інсуліні. Просто тому, що психоемоційний фон стає стабільнішим.

Як стрес впливає протягом діабету

Ось кілька реальних прикладів, коли стрес стає проблемою:

У людини 2 типу діабету добре підібрана терапія, але щомісяця перед робочими звітами цукор підскакує на 2-3 ммоль/л, незважаючи на однакову їжу та активність.
Молода жінка на інсуліні помічає, що після конфліктів у сім’ї цукор зростає, а інсулін «не працює».
Підліток із діабетом, готуючись до іспитів, збивається з режиму, погано спить – і навіть за тих самих доз інсуліну його цукор нестабільний.

Це не збіги. Це – фізіологія в дії.

Що можна зробити: список без абстракцій

Якщо стрес і діабет – ваша тема, ось із чого варто почати:

Говорити про це з лікарем.
Якщо цукор нестабільний, а режим не змінюється – є сенс обговорити стрес як потенційну причину.

Помічати патерни.
Коли трапляються стрибки? Що їм передує? Вести щоденник глюкози з позначками про емоції – корисна звичка.

Пробувати техніки саморегуляції.
Дихання по квадрату, 5 хвилин тиші, швидка прогулянка. Це не панацея, але може допомогти збити гормональну хвилю.

Підтримувати режим.
Сон, їжа, активність – найстабільніші анкери в нестабільній ситуації.

Шукати підтримку.
Психотерапевт, групи підтримки, навіть розмова з другом – усе це знижує психоемоційне навантаження.

Кортизол та діабет: головний гормон тривоги

Не можна говорити про стрес і не торкнутися окремо кортизолу. Це гормон виживання. Але в 21 столітті він часто працює проти нас. У разі діабету він особливо підступний.

Рівень кортизолу підвищується:

вранці (це нормально),
у разі недосипу,
у разі тривоги, злості, втоми,
за хронічних перевантажень.

А значить – навіть без булочок і піци, цукор може триматися вище норми. Особливо в тих, у кого діабет другого типу і чутливість до інсуліну знижена.

Деякі лікарі зараз навіть призначають ранковий моніторинг кортизолу людям із нестабільним діабетом. Це не стандарт, але такий підхід допомагає побачити невидиме.

Висновок без драматизації

Стрес не викликає діабет сам по собі. Але він може його посилювати. Може маскуватися під погану дієту. Може заважати терапії. І якщо ігнорувати емоції – не вийде тримати діабет під контролем повністю.

Чесна розмова з собою і з лікарем, чуйність до свого стану, усвідомлений підхід – це те, що допомагає, коли одних пігулок уже недостатньо.