Чи можна перерости діабет 1 типу: міф чи правда?

Якщо в дитини діагностують діабет 1 типу, перше, що відчувають батьки, – це шок. А потім починається пошук. Відповідей, надій, винятків. Питання «а раптом переросте?» виринає майже одразу. Це не каприз – просто хочеться вірити, що хвороба не назавжди. Що, можливо, є шанс… Але чи так це?

Що таке діабет 1 типу у дітей?

Це не «цукор упав» і не «підліток з’їв зайвого». Діабет 1 типу в дітей – це аутоімунне захворювання. Імунна система з якихось причин атакує клітини підшлункової залози, які виробляють інсулін. І ці клітини не відновлюються. Тобто, інсуліну більше немає. Без нього – ніяк.

Усе, що відбувається далі, вже не про «вилікувати» або «перерости», а про підтримувати життя. За допомогою зовнішнього інсуліну, постійного контролю цукру, харчування, спостереження. Це не означає, що все погано. Просто – інакше.

А перерости таки можна?

Коротка відповідь: ні.

Трохи довша: не переростає діабет 1 типу. Він не зникає з віком. Не «проходить сам». Немає випадків, коли підшлункова раптом передумує і починає знову працювати. Це не застуда, не тимчасовий збій. Це діагноз на все життя. Навіть якщо він настав рано – у 3 роки, у 7 чи в 12 – він залишається.

Чому тоді в когось виникає відчуття, що діабет «пішов»?

Ось можливі пояснення:

Медовий місяць діабету. Так називають період після початку лікування, коли потреба в інсуліні тимчасово знижується. Іноді навіть до мінімуму. Це не одужання – просто тимчасовий перепочинок. Потім усе повертається.
Дотримання режиму. У дитини, яка чітко контролює глікемію, почувається добре, активна і майже нічим не відрізняється від однолітків, може здаватися, що хвороба зникла. Але це – результат постійної роботи, а не її відсутність.
Неправильний діагноз. Вкрай рідкісний, але можливий варіант – коли діагноз від самого початку був поставлений помилково. Але це поодинокі історії.

Що кажуть лікарі та наука

Педіатри та ендокринологи однозначні: дитячий діабет 1 типу не зникає. Немає таких медичних свідчень. Сучасні дослідження фокусуються на терапії, трансплантації та штучній підшлунковій, але не на «лікуванні природним шляхом».

У 2024 році в журналі Diabetes Care було опубліковано результати клінічних спостережень: за 10 років у понад 90% дітей із діабетом 1 типу потреба в інсуліні тільки зростала, незважаючи на вік, спосіб життя або рівень медичної допомоги.

Що важливо пам’ятати

Ось кілька думок, які можуть трохи поміняти акценти:

Жити з діабетом можна повноцінно. Дитячий діабет – не вирок. Просто це особливий шлях, з нюансами.
Цукровий діабет не зникає, але управляється. Настільки, що зовні може бути й не помітно.
Лікування – це постійний процес. Без «перерв», але з можливістю розвитку, прогресу та якісного життя.

А раптом з’являться ліки?

Надія – це нормально. Особливо коли йдеться про дітей. І так, дослідження ведуться. Створюються біоштучні підшлункові, вивчаються стовбурові клітини, тестуються вакцини та імуномодулятори.

Але на 2025 рік – жодна з цих методик не схвалена як спосіб лікування діабету 1 типу. Поки що – це майбутнє. Дуже хотілося б, щоб воно стало справжнім. Але не можна жити, ігноруючи сьогоднішній день.

Що можуть зробити батьки

Зібрали короткий список – може стати в пригоді.

Не шукати «чарівного способу». Краще витратити сили на налаштування інсулінотерапії, раціону та моніторингу.
Підтримувати, а не жаліти. Дитині важливіша впевненість, ніж тривога.
Вчитися разом. Багато чого можна освоїти – і рахувати ХО, і розуміти глюкометри, і не боятися гіпо.
Знайти «свого» лікаря. Не просто лікуючого, а того, з ким комфортно радитися.
Не ізолювати дитину. Секція, школа, поїздки – все можливо. Просто потрібно трохи більше підготовки.

Жодної магії. Тільки розуміння

Можна жити з діабетом. Можна бути підлітком із діабетом. Можна бути дорослим із діабетом. І бути собою. Головне – не чекати, що все розсмокчеться, а навчитися керувати тим, що є. Це не страшно, коли по кроках. Коли з підтримкою.