Інсулін імпортний та український: чи є різниця

Коли йдеться про інсулін, компромісів бути не може. Це не просто ліки – це основа життя для людини з діабетом. Тому не дивно, що запитання «а чим відрізняється український інсулін від імпортного?» викликає не просто інтерес, а справжню тривогу. Особливо якщо лікар чи аптека пропонують перейти на місцевий препарат, а звичний імпортний – закінчився, подорожчав або зник із продажу.

Що взагалі відбувається з інсуліном в Україні

Україна зараз активно розвиває виробництво власних ліків, зокрема інсулінів. Особливо помітна в цьому компанія «Біофарма», яка з 2023 року випускає інсуліни на базі локалізованих технологій, а з 2025, за даними МОЗ, майже половина всіх закупівель за державними програмами – це вже українські препарати.

З погляду документації та реєстрації все законно: біосиміляри проходять сертифікацію, доводять еквівалентність оригіналу, і за паперами вони «працюють так само». Але будь-хто, хто хоч трохи розуміється на діабеті, знає: інсулін – це не таблетка. Це чутлива система, де важлива кожна дрібниця.

У чому може бути різниця

На папері – немає відмінностей. На практиці – у кого як.

Ось що найчастіше помічають пацієнти та лікарі при переході з імпортного на український:

Зміни у швидкості дії. У когось інсулін діє трохи повільніше або не так стабільно, особливо це стосується ультракоротких і коротких інсулінів.
Нюанси дозування. Іноді потрібно трохи підкоригувати дозу, особливо в перші дні.
Формат випуску. Упаковка може бути менш зручною: замість флекс-піни – звичайні картриджі, а це не всім підходить.
Загальні відчуття. Декому просто психологічно спокійніше використовувати перевірений імпортний інсулін. Це теж важливо.

Коли український інсулін – це нормальний вибір

Це не історія про «поганий» і «хороший» інсулін. Це історія про реальність.

Український інсулін може бути хорошим рішенням, якщо:

препарат офіційно зареєстрований і пройшов усі перевірки;
людина отримує його за програмою «Доступні ліки» або як пільговик;
лікар контролює процес і за потреби допомагає відкоригувати дози;
є можливість моніторити цукор – хоча б за допомогою глюкометра, а краще – із сенсором.

За даними Асоціації ендокринологів України (березень 2025 року), більшість українських пацієнтів, які перейшли на вітчизняні інсуліни, адаптуються протягом двох тижнів. Але ключове – адаптація має відбуватися під наглядом.

Коли краще не міняти препарат

Є ситуації, коли краще залишитися на тому, що вже працює:

діабет першого типу з нестабільним перебігом;
вагітність або підготовка до неї;
дитина з діабетом;
відсутність постійного спостереження лікаря.

Якщо все стабільно, цукри в межах норми, і немає проблем із поставками – міняти тільки заради економії, як мінімум, нерозумно. Як максимум – небезпечно.

На що звертати увагу при виборі інсуліну

Принцип простий: зручність + стабільність + спостереження.

Ось міні-чеклист:

інсулін зареєстрований в Україні;
є інструкції з дозування від лікаря;
є можливість контролювати цукор удома;
упаковка і тип препарату тобі підходять (ручка, шприц, картридж);
препарат регулярно доступний в аптеці або за держпрограмою.

Якщо хоча б два з пунктів під питанням – варто обговорити це з лікарем, а не діяти навмання.

Що кажуть лікарі та пацієнти

За даними публікації видання Фармацевтична спільнота (квітень 2025), лікарі визнають: українські інсуліни – робочі, але потребують індивідуального підходу. Одним підходять одразу, іншим – доводиться коригувати режим.

На форумах пацієнтів і в групах у соцмережах теж немає єдиної думки. Хтось перейшов і задоволений. Хтось повертався до імпортного, бо «не пішло». І те, й інше – нормальний досвід. Головне – спостерігати, пробувати і не ігнорувати сигнали тіла.

Український інсулін — не гірший, але…

Якщо підійти до питання усвідомлено, з лікарем і розумінням, український інсулін – цілком гідний варіант. Він доступний, працює, і його контролюють. Але перехід без причини або без спостереження може зіграти злий жарт.

Кожна людина з діабетом – це окрема історія. А інсулін – це не просто препарат, а частина цієї історії. Тому головне – щоб він підходив тобі, а не просто «загалом норм».